На момент знесення будівлі там мешкали три сім’ї.
У знесеному днями гуртожитку на Метрологічній,1 у Києві до останнього там проживали три сім’ї: самотній двірник, ще одна жінка-двірник із сином та сім’я Клеветенка – батько, мати та син.
Люди, що залишилися без даху над головою та речей, досі шоковані.
Людмила Клеветенко розповіла, як відбувалося знесення їхнього житла. Про це пише “Сегодня”
Жінка із жахом згадує ранок вівторка, 11 січня. Двірники пішли на роботу о шостій ранку, якраз випав сніг. А о 8-й годині почався справжній погром.
“Мого сина, лікаря, просто викинули у вікно”
Нас просто викинули зі свого житла. Мого сина, лікаря, просто викинули у вікно. У нього обличчя та руки в саднах. Мене, як м’ячик, бовтали по коридору. Я навіть одягнутися не встигла, вели роздягну найняті молоді люди. Я була в тапочках, і мене виштовхали на мороз… Благо, хоч чоботи з квартири викинули, і нашу кішку Мері віддали… Решта там залишилося. якби над вашою матір’ю так знущалися?! Але мене ніхто з них не слухав, тільки сміялися з мене. За гроші вони і рідну матір продадуть”, – згадує Людмила Анатоліївна.
“Наші речі переїхали трактором”
Під уламками будинку залишились усі речі. Холодильник, телевізор, дві пральні машинки, мікрохвильова піч. Халати, одяг, взуття, посуд. Усі це переїхали трактором. Також надійшли з речами інших сімей. Багато людей з’їхали з кімнат гуртожитку раніше, але своїх речей ще не забрали.
“Син у мене лікар. У квартирі був його комп’ютер з історіями хвороб, його розбили. Він переживає, як тепер працювати. Сину сьогодні якраз 30 років. Такий подарунок на день народження. Він офіцер запасу та збирається їхати до зони АТО. Але кого захищати, якщо тут у столиці України будинок, де він народився, знесли екскаваторами?” – обурюється жінка.
П’ять місяців жили без газу та світла
Сім’я жила в цьому гуртожитку на Метрологічному з 1984 року. Жінка працювала у Національній академії наук України 25 років.
“Від будівлі відрізали всі комунікації. У нас не було ні газу, ні електрики. Ми так жили п’ять місяців. Опалення не включали, навіть не пробували, трубу відрізали. Можете уявити, як жити за таких умов. Пристосувалися жити за свічок та ліхтариків. Щоб зарядити телефон, ми ходили в сусідній магазин, де на нас вже косо дивилися. Грілися туристичним газовим пальником на сім літрів, а після цього під ковдру”, – розповідає Людмила Анатоліївна.
Сім’я знаходиться другою у черзі на квартиру по Голосіївському району, тому й нікуди не йшли з гуртожитку. Найближчим часом їм обіцяли дати житло. Але очікування тривало на роки.
Ночували в машині
Після того, як будинок знесли, сім’я просто залишилася на вулиці у лютий мороз.
Тут же бігав песик, який жив в одній із кімнат гуртожитку.
Тепер бездомним став не лише собачка, а й ціла родина. Першу ніч вони провели у салоні свого автомобіля.
“Ми ночували біля свого зруйнованого будинку. У нас є свій автомобіль — невеликий пікап. Там місця для двох людей. Ось по черзі так і сиділи там із сином та чоловіком. Хтось один чергує на вулиці. Ті люди, які захопили гуртожиток та вигнали нас на вулицю, гуляли в місцевому кафе до 12-ї ночі. Їли піцу та пили. Ми бачили, як їм гроші за роботу заплатили. Давала гроші жінка з джипа”, – розповідає Людмила Анатоліївна.
Що буде далі, вони не знають. Поки що їх погодилися дати притулок знайомі.
У Голосіївській РДА просять ще почекати…
“Ми ходили сьогодні до Голосіївської РДА, нам сказали ще почекати. От і чекаємо. Ходимо туди регулярно. З речей залишилася одна валізка. Там документи та деякі речі, які вдалося забрати з квартири”, – додає жінка.
“Помста кладовища”
Територія навколо гуртожитку забудована багатоповерхівками. І на місці зруйнованого будинку теж планують звести житло. Місцеві жителі кажуть, що вся ця територія на Метрологічній раніше була великим німецьким цвинтарем.
“Я чудово пам’ятаю, як 25 років тому сюди приїжджали викопувати останки німецьких солдатів, одразу за гуртожитком. Німці мали план поховань. Все було розписано рядами. Трактором виривали рівні траншеї. Я навіть сама бачила, як діставали останки. Щіткою чистили кістки, складали у целофанові пакети. Знайдене золото у вигляді зубів та кілець складали окремо. Там навіть знаходили металеві коробки із зубною пастою. Усі ці кульки з останками тимчасово зберігали у нас у гуртожитку”, — згадує Людмила Анатоліївна.
Останки знайдених тут німецьких солдатів перепоховали на німецькому цвинтарі під Києвом Одеською трасою. Але ж місцеві жителі впевнені, що не всі могили знайшли. Люди припускають, що ситуація із гуртожитком – це “помста цвинтаря”.
