Рік олігархів. Політичні прогнози на 2022-й

Запуск реєстру олігархів, нарощування ресурсів командою Зеленського, війна з Ахметовим і переслідування Порошенка. Такі основні події та тенденції очікують українців у політичному житті країни у 2022-му році. hromadske зібрало прогнози на рік, що розпочався.

Олігархів порахують

У травні 2022-го Україна може отримати перших «олігархів у законі». Для цього РНБО ще має розробити Положення про реєстр олігархів, визначити порядок його формування та ведення.

Ще минулого року секретар РНБО Олексій Данілов заявляв, що до олігархів можна зарахувати 13 осіб. Водночас їхніх прізвищ не назвав. Імовірно, що переліку олігархів українці не побачать і в травні — влада розуміє, що вести війну з усіма олігархами одразу складно.

Тому наразі команда президента планує внести до реєстру лише двох осіб — Петра Порошенка та Віктора Медведчука. Щодо інших процес може затягнутися й перерости у черговий «серіал» із рішеннями РНБО. Того ж Ігоря Коломойського до реєстру олігархів можуть внести за домовленістю з ним самим. Він начебто й не проти, і його партнери у Верховній Раді підтримували голосами ухвалення відповідного закону.

А от що стосується інших, влада чекатиме на дії неофіційних олігархів. Зокрема, рішення стосовно Ріната Ахметова залежить від того, чи продовжить він війну із Зеленським.

А загалом революції в питанні деолігархізації у 2022-му очікувати не варто.

«Головною тенденцією року будуть конфлікти і протистояння через закон про олігархів. Буде спротив у судах, інформаційний та політичний спротив. Може бути редагування закону, врахують зауваження Венеційської комісії, на які очікують до кінця зими», — прогнозує політолог Володимир Фесенко.

Також на застосування закону про олігархів може вплинути ситуація в Конституційному суді. Річ у тім, що повноваження РНБО щодо визначення осіб олігархами і створення Радбезом реєстру олігархів можуть оскаржити в КСУ. За Конституцією РНБО не має відповідних повноважень. У самому ж суді, ймовірно, наступить період певної визначеності, бо цього року спливає термін повноважень Олександра Тупицького та Олександра Касмініна. Після цього Конституційний суд зможе обрати нового голову, і доля закону про олігархів залежатиме від цієї персони та розкладу сил у суді.Український олігарх Рінат Ахметов під час церемонії прощання з в.о. прем’єр-міністра України (1993-1994) Юхимом Звягільським в Києві, 9 листопада 2021 рокуУкраїнський олігарх Рінат Ахметов під час церемонії прощання з в.о. прем’єр-міністра України (1993-1994) Юхимом Звягільським в Києві, 9 листопада 2021 рокуФото: 

УНІАН / Ратинський В’ячеслав

Війна з Ахметовим

З минулого року в Зеленського залишилася важлива незавершена справа. Сокира війни з Ахметовим не закопана, тож протистояння президента з найбагатшим українцем продовжиться й у 2022-му.

Нині це протистояння переросло в окопну позиційну війну, і вона значною мірою буде впливати на політичні розклади в країні.

«Весна стане фіналом протистояння Зеленського й Ахметова. Залишається єдине питання: на чиїх умовах буде написаний новий мир між найбагатшим і найвпливовішим. І хто з них зможе продиктувати свої правила», — вважає директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

Нині ж говорити про досягнення миру в цьому протистоянні не доводиться. Умови команди Зеленського для «мирової» навряд чи прийме Ахметов, адже йдеться про повернення до старого статус-кво, коли телеканали інформаційно підтримували дії влади. До того ж Банкова жадає, аби з ефіру прибрали кількох медійників, зокрема Дмитра Гордона. Водночас у президента розуміють, що на такі вимоги Ахметов не піде. «Питання вже не економічні й не політичні, а поняттєві — хто більший “пацан”», — ділиться нюансами протистояння представник команди Зеленського.

Тож тогорічні спроби домовитися не увінчалися успіхом. Проте й загострення протистояння цього року може й не бути, але за умови, що Ахметов не вирішить спробувати зруйнувати парламентську більшість або монобільшість зі «слуг». Це можна зробити через вихід частини мажоритарників із президентської фракції. Проте такі дії можуть отримати відповідь в адміністративній та економічній площині.

Тож імовірнішим є умовний «пакт про ненапад» між сторонами. «Домовленості можуть виникнути. Але це не буде відновленням союзу. Щонайбільше — неофіційний, неформальний “пакт про ненапад”», — каже політолог Володимир Фесенко.

читайте також

«Закручування гайок»

Один із висновків команди Зеленського у 2021-му — для протистояння з олігархами потрібно мати власні ресурси, насамперед інформаційні. Тож минулого року країна побачила збільшення впливу владної команди на телеканали «Дом» і «Рада», які фінансуються з держбюджету. Так, парламентський телеканал у новому інформаційному форматі має запрацювати 25 січня. А телеканал «Дом» перетворюється на загальноукраїнський, хоча донедавна мав мовити лише на окуповані території.

Також у контексті збільшення інформаційних ресурсів можна сприймати «подарунок від батьків» нардепу-«слузі» Олексію Ковальову «4 каналу».

Проте самими інформаційними ресурсами команда президента не обмежиться. «Будуть спроби накопичити фінансові ресурси, бо це треба робити й у перспективі наступних парламентських та президентських виборів. І цього року ресурси знадобляться, зокрема, на розкрутку своїх мас-медіа», — прогнозує політолог Володимир Фесенко.

Стосовно накопичення фінансових ресурсів командою Зеленського виникає питання, чи дозволить це економіка в умовах обмежених ресурсів. І що робитиме Банкова, якщо в її розпорядженні інформаційних та фінансових ресурсів буде недостатньо для ефективного протистояння «олігархам»? Чи в такому разі Зеленський піде на застосування адміністративного та правоохоронного ресурсу, який ще називають «закручуванням гайок»?

«Закручувати гайки важко й небезпечно у нашій країні. Навіть проти Ахметова та Порошенка є радше публічні піар-погрози. А щодо конкретних дій, то наші правоохоронні структури, м’яко кажучи, не дуже ефективні. Вони на словах можуть лякати, а коли доходить до справ, не вельми дієві», — каже політолог Володимир Фесенко.

Та й у самій команді президента немає одностайності щодо можливості «закручувати гайки».Кандидати в президенти України Петро Порошенко та Володимир Зеленський під час дебатів на НСК «Олімпійський», Київ, 19 квітня 2019 рокуКандидати в президенти України Петро Порошенко та Володимир Зеленський під час дебатів на НСК «Олімпійський», Київ, 19 квітня 2019 рокуФото: 

УНІАН / Володимир Гонтар

«Посадка» Порошенка

Наприкінці 2021-го Петрові Порошенку оголосили підозру в держзраді та сприянні терористичним організаціям. Цього очікували після відповідних дій правоохоронців щодо Віктора Медведчука у справі про закупівлю вугілля з окупованих територій. Проте для Порошенка це сталося неочікувано.

Про підозру він дізнався, перебуваючи за кордоном. Нібито вирушив у відрядження, хоча за основним місцем роботи — у парламенті — його не оформив. «Повернуся у січні — і поговоримо», — відреагував Порошенко на підозру. Цього очікують як його прихильники, так і правоохоронці. Прогнозують, що Порошенка спробують затримати вже в аеропорту. Однак історія з «держзрадою за вугілля» у 2022-му свого логічного завершення не отримає. «Це не на один рік», — прогнозує Володимир Фесенко.

У команді президента також не налаштовані тримати Порошенка за ґратами й не чекають на швидкий обвинувальний вирок у справі. «Судова система не така, щоб посадити колишнього президента. Але проблеми йому будуть створювати значні. І справа може перетворитися в “кішки-мишки”: одні будуть ганяти, інші — відбиватися», — прогнозує один із представників команди Зеленського.

Максимум, що може чекати на Порошенка у цій справі, це домашній арешт. Як і Медведчука. Для лідера «Європейської Солідарності» це — черговий шанс забронювати за собою місце лідера опозиції на правому політичному фланзі.

Для «ЄС» це важливо, бо конкуренти з патріотичних таборів напередодні виборів точно активізуються. Передовсім ідеться про проєкт Сергія Притули та партію «Свобода». Вони спробують підхопити нішу патріотів, яка не має симпатій до Порошенка.  

Також не виключено, що Порошенко отримає конкурентів і з середовища так званих неполітиків.

«Велика кількість нових політиків може вийти з YouTube. Телеканали сьогодні жорстко таргетовані й не є носіями великих рейтингів. Більшість інформаційних телеканалів не може гарантувати вам аудиторії в мільйон людей. А більшість найпопулярніших блогерів у ютубі та інстаграмі можуть мати мільйон людей на своїх сторінках. І цей тренд може тільки посилюватись і набирати політичної кристалізації», — прогнозує директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

читайте також

Народна депутатка, лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко під час акції протесту проти продажу землі біля будівлі Конституційного суду, в Києві, 3 червня 2021 рокуНародна депутатка, лідерка фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко під час акції протесту проти продажу землі біля будівлі Конституційного суду, в Києві, 3 червня 2021 рокуФото: 

УНІАН / Ратинський В’ячеслав

Опозиційний путч і дострокові вибори

Один із найбажаніших сценаріїв для різношерстної опозиції на 2022-й рік — дострокові вибори. Насамперед ідеться про парламентські, але у мріях опозиції — і президентські. А втім, проблема опонентів влади в тому, що рішення про дострокові вибори ухвалює президент, а це не в його інтересах.  

«Зеленський за власною волею на дострокові президентські вибори не піде. Він не хоче йти як “лузер”. Він хоче чогось досягти. І просто так владу віддавати не буде», — вважає політолог Володимир Фесенко.

Рейтинги партії влади не спонукають Банкову й до дострокових парламентських виборів. Проте в опозиції тут є певні шанси на маневри.

По-перше, йдеться про можливість розвалу монобільшості. Для цього зі складу фракції «Слуга Народу» мають вийти більше ніж 20 мажоритарників. Спонукати їх може Ахметов зі своїми фінансовими ресурсами. Але такий розвиток подій, імовірно, отримає ефективну відповідь. Президентська фракція одразу поповниться депутатами з групи «Довіра», яка нині входить у неформальну коаліцію зі «слугами» й допомагає їм голосами. А сам найбагатший українець у разі впливу на окремих «слуг» відчує потужніший наступ президентської вертикалі.

Другий варіант, який може змусити піти на дострокові парламентські вибори — розхитування ситуації. Масові протести опозиція планувала ще на осінь 2021-го. Зокрема, Юлія Тимошенко анонсувала це під час своїх турне регіонами влітку минулого року. Але соціально-економічна ситуація у країні не дала підґрунтя для масових протестів. «Майдану» чи «путчу» не прогнозують і на 2022-й.

А втім, кінець зими може все змінити. «Якщо буде енергетична криза, це може вдарити по рейтингах президента. Цим скористається опозиція, тож ситуація в парламенті може ускладнитися», — вважає політолог Володимир Фесенко.

Однак і для такого розвитку подій Офіс президента має козир, який залишився з минулого року — відставка Кабміну та прем’єра. У 2021-му обмежилися точковими ротаціями, але в разі значного зростання невдоволення українців Банкова може пожертвувати Денисом Шмигалем.

«Якщо минулого року відставка Кабміну звучала як політичний прогноз, то зараз може бути політичною реальністю. Єдине, що це залежатиме від барометра енергетичної кризи: наскільки легко чи важко її пройде країна. Якщо важко, то уряд стане головним каталізатором негативу, його відправлять у відставку», — прогнозує директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

Загалом Зеленський робитиме все, щоб не йти на дострокові вибори Верховної Ради. Уже зараз зрозуміло, що в наступному парламенті «Слуга Народу» може взагалі не потрапити до коаліції. Тож втрачати контроль одночасно над парламентською більшістю та Кабміном президент не хоче і погодиться на дострокові вибори тільки у крайньому разі. «Вони можуть відбутися лише в умовах дуже жорсткої політичної кризи, коли іншого вибору просто не буде», — підсумовує політолог Володимир Фесенко.

* * * 

Усі ці політичні прогнози розіб’ються вдрузки, якщо Росія наважиться відкрито наступати на Україну. Це одразу сплутає всі політичні плани та розклади й кардинально змінить ситуацію в усіх сферах.

Та й внутрішні гравці здатні на вчинки, які не піддаються поясненню аналітиків, тому абсолютно непрогнозоване може статися навіть без зовнішніх чинників. 

«У країні, де президент може зненацька сказати, що в нас державний переворот, а потім удати, що його не було, складно спрогнозувати події», — підсумовує директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.

Джерело: Громадське

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.