У німецькій пресі витік скандальної інформації про те, що новий канцлер Німеччини Шольц уникає відвертої розмови з президентом США Байденом. У чому справа? Справа в тому, що колишній канцлер Німеччини Меркель залишила новому канцлеру Шольцу досить заплутаний і важкий геополітичний спадок, і багато невирішених міжнародних проблем. Її багаторічний геополітичний флірт з лобіюванням Путіна та СП-2 вказав на неприємний дрейфт Німеччини з Європи в бік Росії. Путін звабив Меркель грандіозним геополітичним проектом створення Осії “Берлін-Москва-Бекін”. Створення цієї Осі мала свою причину. Так були пов’язані німецькі технології і гроші, російські природні ресурси і величезний китайський ринок.
Звичайно, відвертий, антиамериканський характер відразу сприймався в геополітичній осі. Американці це дуже добре зрозуміли. Їх турбує не тільки союз Китаю і Росії, а і перспектива створення цього ОБСЄ: Берлін-Москва-Пекін.
Але в цьому грандіозному будівництві, крім спротиву США, виникла ще одна невеличка проблема – Україна, яка об’єктивно може перешкодити швидкому примиренню Німеччини та Росії з самим фактом її історичного існування (санітарний кордон, американська орієнтація, перспективна східноєвропейська країна).
Тому геополітична деконструкція України, путінської Росії, в умовах високої толерантності та байдужості Німеччини, почалася з окупації Криму та Донбасу (проект Новоросія). Нейтралізація міжнародного протесту окупації України була здійснена канцлером Німеччини Меркель через Мінський переговорний процес, Мінські домовленості та Нормандський формат.
Але після того, як Кремль, наприкінці 2021 року, несподівано для всіх, висунув ультиматум Європі, НАТО, США та Україні, ситуація кардинально погіршилася. Європа нарешті зрозуміла, що страждання України – це не маленький, набридливий конфлікт двох слов’янських держав, а реальна загроза безпеці всьому європейському континенту, ЄС і НАТО.
Хвилювалися всі, крім Німеччини. Різка активізація відносин між Росією та НАТО, військово-політична ситуація навколо України, реальна загроза російського вторгнення вимагає від нового німецького керівництва швидкого та бездоганного геополітичного самовизначення. Вся Європа і США чекає цього від Німеччини. Але Німеччина тихенько чекає, намагаючись здогадатися, хто переможе в цій битві між США і Росією.Я
Якщо коротко, то після дипломатії Меркель Німеччина опинилася в досить скрутному становищі – вона боїться США, але не хоче втратити Росію як перспективного партнера. Німці тихо переконані, що Україна повинна, в тій чи іншій формі, “належати” Росії, але визнати це світові означає загрозу втрати геополітичної ролі глави держави ЄС та головного елементу європейсько-атлантичного СВ структура безпеки, а записка до НАТО.
Навіть більше, німців страшенно дратує посилення військово-політичної активності Британії у захисті України від російської загрози вторгнення. Поки Німеччина сумнівається і чекає, Британія активно діє, набирає бали у Східній Європі.Саме тому нове політичне керівництво Німеччини тягне час і бореться між тиском групи Шредер-Меркель та необхідністю взяти на себе відповідальність за нову європейську безпекову структуру, включно з Україною.
